Низка відповідей від єпископа УГКЦ Бориса Ґудзяка на важливі питання, що стосуються розвитку Церкви, викликів, які постають нині перед християнами, перед європейськими державами, а зокрема й перед Україною. А також думки про те, чи можливі зміни в українській владі і які для цього потрібні люди.
Єдність Церкви – єдність християн
Зараз відбувається формування Церкви. А це — тривалий процес. Чи можливе об’єднання всіх церков? Господь перед страстями дає заповіт однозначний — „Будьте єдині!“ Ми, християни, маємо бути єдині. Маємо йти до єдності. Сам факт, що зрушилася ситуація і відбулося немислиме для багатьох. Це дає надію на пробудження і розуміння, що можна жити по-іншому. Блаженніший Святослав виступив радісно з підтримкою єднання.
Змаління для зростання
Коли ми в житті надто підіймає себе, Господь нам допомагає спуститися вниз. Адже сам Христос ішов вниз. Гляньмо на свято Різдва. Це свято сходження Бога. Він є близьким до бідних, Він є з нами. Вкінці Бог, який зійшов обнажується і входить в нашу смерть. А ми хочемо по-олімпійському: швидше, вище, далі, сильніше. Так, у цьому є певні рації. Але маємо пам’ятати Хресну дорогу.
Свобода вибору і смирення
Те ж стосується і Церкви. Коли вона має забагато влади, створюється нездоровий контекст. Ми бачимо секуляризацію Західної Європи. Бог кличе у любові і дає вільну пропозицію. Церква не може силувати, змусити когось любити. Ріст у моральності мусить бути вільним.
Блаженніший Любомир казав:„Дайте людям рости у свободі“. І сьогодні на Заході Церква це розуміє.
Ніколи в історії людства не було стільки християн, як сьогодні.
Бог не нав’язує. Його дія дуже смиренна. Це — таїнство. Десь Церква росте, десть занепадає. Це освободжуючий момент. Ми знаємо, що нема обставин, де не можна духовно жити. Гляньте на історію Климентія Шептицького, який навіть ув’язнений, у неможливих людських обставинах жив спокійно.
Уподібнення Христові – бути поруч із нужденними
Коли в країні бідніють люди, ті, хто при владі мають теж збідніти. Христос був близько бідних. Мати Тереза теж була близькою до людського болю.
Неможливо вирішити біду кожної людини, але показати близькість до їхнього болю ще не пізно. Ми потребуємо святих у політиці.
Гляньте про Роберта Шумана. В 1942 році в апогей нацизму почав осмислювати і писати про франко-німецьке примирення після перемоги над нацизмом. Потребуємо політиків, які випереджують час. Без великої жертви, ризику, певних втрат і програшу — цього неможливо досягти. Це покликання кожного з нас. Свідчити про віру. Бог дає цю силу, але маємо відкритися на неї.
Божа любов – безмежна. Пекло – відмова від цієї любові
Важливо розуміти безмежність Божої любові. Його суд — це мій власний самосуд. Я вважаю, що пекло — це та самотність, яку сам творю, коли нищимо стосунки. Господь, який пропонує нам любов, діє за законами любові. І маємо свободу прийняти чи відмовитися від цієї любові.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
